ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ДЕЯКИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ДЕСЕРТІВ.....

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ДЕЯКИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ДЕСЕРТІВ.....

Макарон

Про походження солодощів йдуть суперечки, Larousse Gastronomique згадує його в 791 році, інші джерела посилаються на те, що ласощі привезли італійські кухарі, приїхавши з Катериною Медічі після укладення шлюбу з Генріхом II.

В 1830-ті макарони подавали з лікером, джемом і спеціями, а в сучасному вигляді вони з'явилися в кондитерській фр.Ladurée. В цілому, рецепт різниться у різних містах Франції. Наприклад в Ам'єні з XVI століття використовуються фрукти, мигдаль і мед, а в лотаринзькому місті Нансі, за легендою, дві черниці, сестри Маргарита і Марі-Елізабет, придумали макарони, щоб перехитрити строгі монастирські дієтичні правила (за що були прозвані «сестрами Макаронів»).

Мадлен (печиво)

Найбільш поширена версія походження цього печива пов'язана з ім'ям титулярного короля Польщі і останнього герцога Лотарингії в 1737—1766 рр. — Станіслава Лещинського (1677-1766). В 1755 році Лещинський давав урочистий обід у своєму замку в Коммерси (Лотарингія), однак перед прийомом йому повідомили, що між інтендантом і кухарем сталася сварка, в результаті якої кухар звільнився і пішов, не приготувавши десерту. Служниця Мадлен Польмье (Madeleine Paulmier) запропонувала приготувати тістечка за рецептом своєї бабусі. Тістечко виявилося надзвичайно смачним, і нову страву назвали на честь служниці.

Своєю всесвітньою популярністю «мадленки» зобов'язані роману Марселя Пруста «На Сваннову сторону» (першим у циклі з семи романів «У пошуках утраченого часу»). В одній з найвідоміших сцен світової літератури головний герой занурює печиво до чаю — і на сотні сторінок переноситься в дитинство, з яким у нього навічно асоціюється смак цього печива. Андре Моруа пов'язує це з дитячими автобіографічними спогадами самого письменника. У французькій мові вираз «мадленка Пруста» перетворився на метафору, що означає «смак дитинства».

Еклер (тістечко)

Створення еклера приписується французькому кулінару Марі-Антуану Карему.

Протягом XIX ст. еклер отримав поширення у Європі та Північній Америці.

Однією з перших згадок про еклер у англомовній літературі є рецепт тістечка, вміщений у кухарській книзі «Boston Cooking School Cook Book» 1884 року.

В Російській імперії, в тому числі і в Україні еклери стали популярними завдяки моді на все французьке і загалом західно-європейське наприкінці XIX — на поч. ХХ ст.

Круасан

Попри надзвичайну популярність у французів і франкомовну назву, згідно з однією з історичних версій, круасани вперше виготовили віденські пекарі у 1689 році, хоча хліб у формі півмісяця був популярний і раніше, наприклад, за Середньовіччя на Сході (існують навіть версії, що такий хлібець у формі півмісяця-символу іслама винайдено саме мусульманами).

У французькій кухні і навіть культурі в цілому круасан є своєрідним національним символом. У Франції традиційним є вживання круасанів на сніданок разом з філіжанкою кави або какао. Крім того, круасани зазвичай входять до сніданкових меню більшості готелів світу (т.зв. європейський континентальний сніданок), розрахованих на приймання відвідувачів з Європи.

Птіфур

Птіфур з'явилися у Франції в 18 столітті в розпал французької революції. У той час існували великі цегляні печі, в яких можна було засмажити цілого бика або свиню. Розпалювати такі печі було дуже дорого (вони працювали на вугіллі, а не на дровах) і було потрібно багато часу для їх розігрівання. У них не можна було регулювати температуру, а холоднішали вони дуже довго. Щоб раціонально використовувати тепло, у печах стали готувати торти не звичайними розмірами, а маленькими, які дозволяли швидко дійти до готовності виробу і не вимагали повторного розпалювання печі. Спочатку терміном «птіфур» називався саме такий спосіб приготування невеликих бісквітів.

Карамель, драже, праліне та марципани в епоху Відродження і в правління Людовика XIV готували в вок (глибока сковорода). Але вже скоро настав час інших міні-солодощів, приготування яких вимагало від кондитерів віртуозного володіння мистецтвом декору. Вважалося модним прикрашати стіл або фуршет різними їстівними дрібничками, які також називали colifichet. Коліфіче — це особливий вид птіфурів, прісний або сухий. Спочатку цим словом називали пташиний корм. Поль Коквелен в 1897 р. створив до 30 видів птіфурів, кожну з яких назвав християнським жіночим ім'ям.

Тарт Татен

Дослідження показують, що тарт Татен вперше приготований, причому випадково, в готелі Татен у Ламотт-Беврон, Франція, приблизно в 100 милях (160 км) на південь від Парижа, у 1880 році.Готелем управляли дві сестри, Стефані і Кароліна Татен. Існують суперечливі історії про походження тарта, але найбільш поширеною версією є така: одного дня Стефані Татен через приготування великої кількості страв, була дуже втомлена. Вона почала робити традиційний яблучний пиріг, але залишила яблука в маслі і цукрові занадто довго. Коли жінка почула горілий запах, то намагалася врятувати десерт, вона поклала тісто зверху на яблука і поставила сковорідку в духовку. Після того як пиріг спікся вона знову перевернула його фруктами догори і невдовзі була дуже здивована, наскільки гості готелю високо оцінили десерт. В альтернативній версії походження Тарта, Стефані спекла карамелізований яблучний пиріг, перевернувши його помилково.

Тарт став фірмовою стравою Готелю Татен.

Шарлотка

Щодо історії виникнення пирога існує декілька версій. За однією з них етимологія назви шарлотки пов'язана з ім'ям королеви Шарлотти Мекленбург-Штрелицької, дружини англійського короля Георга III. Згідно з іншою теорією, доволі правдоподібною, назва десерту походить зі староанглійського charlyt, що в перекладі означає «страва зі збитих яєць, цукру і молока».

В Україні цей десерт, що походить із Франції, став популярним, імовірно, через Польщу або Австро-Угорщину, в сучасних країнах, розташованих на її історичних землях, він популярний дотепер.